Головна

Щорічно 18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми, мета якого – висвітлення проблеми торгівлі людьми, необхідність об’єднання зусиль для протидії цьому явищу, переслідування злочинців, надання допомоги постраждалим особам.           Торгі́вля людьми́ — протизаконна торгівля в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці - сучасна форма рабства. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі і пов'язана з незаконною торгівлею зброєю, як другою за величиною після торгівлі наркотиками.           У 2013 році Генеральна Асамблея ООН організувала зустріч для оцінки результатів втілення Глобального плану дій по боротьбі з торгівлею людьми від 30 липня 2010 року і затвердила резолюцію №A/RES/68/192 від 18 грудня 2013 року. Резолюція представила головні його цілі, описала важливість і механізми боротьби з згубним явищем.           Нині, під час загального вторгнення Російської Федерації на територію суверенної незалежної держави Україна, проблема торгівлі людьми набула особливої ​​гостроти. Наша країна стикається з катастрофічними гуманітарними та соціальними наслідками (сексуальне насильство з боку російських військових, торгівля людьми, примусова депортація мирного населення до Російської Федерації тощо). Жінки та діти, вимушені залишити Україну, також наражаються на ризик торгівлі людьми.           Торгівля людьми може відбуватись у різних формах:  вербування, перевезення, передача, продаж,  усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях,  використання в порнобізнесі, примус до заняття проституцією,  використання у військових конфліктах,  залучення до злочинної діяльності,  трансплантація чи насильницьке донорство,  рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця,  залучення в боргову кабалу,

Мета цього допису накреслити припустимі дії відповідальних виборців у наступні після виборів дні, місяці, роки. ВІДПОВІДАЛЬНІ ВИБОРЦІ, хто вони такі, чому саме завдяки їх зусиллям буде побудоване суспільство Відповідальної Демократії? На наш погляд, це найактивніша частина суспільства. . Ці люди знаходяться у тому віці, коли вони найбільш покладаються на свої сили та розум, ніж на державну допомогу. Вони вже достатньо освічені, мають життєвий досвід, знайшли своє місце у житті. Вони створили свій бізнес, або приймають безпосередню участь у процесі створення доданої вартості, сплачують з того податки, якими наповнюється державна казна. Це і ті, хто працюють у державних або комунальних установах і спостерігають зсередини весь безлад та корупцію. Від того у них болить. На нашу думку, ці люди стануть відповідальними виборцями, пройдуть необхідний шлях до відповідальності за обрану владу. Цей шлях полягає через створення добровільного електронного реєстру виборців, через виборчі внески, через електронне (ТАЄМНЕ!) голосування та оприлюднення після того списків хто і за кого віддав свій голос, через прийняття персональної відповідальності за обранців. Вони отримують право безпосередньо впливати на обранців через можливість відкликати свій голос у будь-який час. Краще за все це можна проілюструвати на прикладі виборців окремої територіальної громади. Всі виборці громади, яким «пощастило» віддати свої голоси за переможців (президент, парламент, голова громади, місцеві депутати) за допомогою керівництва громади об’єднуються в єдиний закритий сайт задля спілкування між собою. На цьому об’єднанні виносяться на обговорення найважливіші закони, постанови влади, або виникаючі у громаді проблеми. Якщо питання, що обговорюється, заслуговує прийняття рішення у владних кабінетах, ініціатори створюють необхідну петицію, збирають до неї підписи, направляють її до своїх обранців. Реакція обранців (виконання чи невиконання) створює у сайті певну громадську думку, виходячи з якої кожен виборець приймає особисте рішення про підтримку дій обранців чи рішення відкликати свій голос. Виборці, які не голосували, або віддали свій голос «не за переможців перегонів», доносять свої скарги та пропозиції до знайомих ним членів «виборчої громади» для обговорення та передачі їх обранцям. З іншого боку, самі обранці тут мають захист: можливість звернутись до «виборчої громади» за порадою чи допомогою у просуванні своїх провладних ініціатив. Взаємодія обраних і виборців створює першим можливість захисту від безґрунтовного «наїзду» на них з боку правоохоронців. Притягнення обранців до кримінальної відповідальності за «майнові порушення» може бути тільки після того, як ті втратять більшість голосів, які отримали на виборах. Довести справедливість обвинувачення – це справа самих правоохоронців. Серед такої «виборчої громади» обов’язково з’являться більш освічені у справах люди, лідери думок. Виходячи з своєї відповідальності за обраних вони будуть змушені постійно слідкувати за їх діяльністю, за іншими політичними процесами. Тим самим формується група людей, залучених у справи держави. Вони стають новим кадровим резервом влади. Таким чином створюється соціально-політичний ліфт, створюється необхідний кадровий резерв, виховується майбутня політична еліта держави.