Торгівля людьми

Законодавчі акти щодо протидії торгівлі людьми та сексуальній експлуатації

1. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлею людьми (2005 р.);

2. Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами (прийнята на IV сесії Генеральної Асамблеї 00Н 2 грудня 1949 року);

3. Додатковий протокол до Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї (ратифіковано Законом України від 04.02.2004 р. № 1433-ІV);

4. Закон України від 20.09.2011 року № 3739-І «Про протидію торгівлі людьми»;

5. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї (ратифіковано 4 лютого 2004 р.);

6. Кримінальний кодекс України (вступив у силу 1 вересня 2001 р.);

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 111 “Про затвердження Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року” ;

8. Наказ МОН від 08.04.2016 № 405 “Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки щодо протидії торгівлі людьми на період до 2020 року”.

Міністерства соціальної політики України статистичні дані за 2020 рік наступні: статус постраждалих від торгівлі людьми встановлено 97 особам. Всього за 2012-2020 роки офіційний статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, отримали 975 осіб. Серед них: жінки – 368 осіб; чоловіки – 519; діти – 88 (56 дівчат та 32 хлопчика).