ОХОРОНА ПРАВ НА СОРТИ РОСЛИН
Серед об’єктів інтелектуальної власності, права на які охороняються відповідними міжнародними угодами і законодавчими актами держави, біологічні об’єкти, зокрема сорти рослин, відносяться до особливої форми інтелектуальної власності. Особливість полягає в тому, що на відміну від промислових об’єктів інтелектуальної власності, які після їх розробки здобувають закінчену форму і в процесі використання не змінюються, біологічні об’єкти змінні.
Особливо це стосується рослин, використання яких потребує багаторазового відтворення за допомогою репродукуючого матеріалу. У випадку правової охорони сортів рослин сам об’єкт правової охорони відокремлений від свого матеріального носія, репродуктивного матеріалу, обіг якого потребує також спеціальних законодавчих актів.
З іншого боку, чим більше область географічного поширення сорту, тим складніше підтвердити дійсність його правової охорони, часом з урахуванням фенотипової мінливостісукупності тих ознак, у межах якої йому надана охорона.
В перше в Україні Закон «Про охорону прав на сорти рослин» був прийнятий у 1993 р. та діяв недостатньо ефективно, оскільки не було можливості контролювати ринок насіння і впливати на поширення посівного матеріалу сорту законним шляхом. Такий стан привів до перегляду законодавства України у сфері охорони прав на сорти рослин. В основу діючого Закону закладені положення Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, якими регламентується режим охорони нових сортів рослин в Європейському Союзі.
Відповідно до вимог статей 10 – 15 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 № 3116-ХІІ про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин, про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин та про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.
Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Сорт вважаєтьсяпридатним для набуття права на нього, як на об’єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, відмінним, однорідним та стабільним. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:
? на території України – за рік до цієї дати;
? на території іншої держави – щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати. Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збувався.
Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в описі сорту.
Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу. Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого
виду. Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров’ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля.
Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Компетентного органу заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 667 «Про затвердження Положення про державну службу України з питань безпечності харчових продуктів» Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони прав на сорти рослин, а саме за:
– дотриманням юридичними особами вимог законодавства з охорони прав на сорти рослин у сфері виробництва, використання, зберігання, реалізації та розмноження садивного матеріалу сортів рослин;
– збереженістю сортів рослин, реєстрацією ліцензійних договорів на їх використання та виплатою авторської винагороди;
– веденням первинного насінництва власниками майнових прав інтелектуальної власності та підтримувачами сортів рослин;
– набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією;
– ввезенням в Україну садивного матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин;
– дотриманням особистого немайнового права авторства на сорт, майнового права власника сорту, права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт, права на поширення сорту в Україні, прав автора сорту в разі відмови власника від майнового права на сорт, порядку вивезення з України посадкового матеріалу (насіння) сортів рослин, що містять об’єкт інтелектуальної власності, вимог угоди, укладеної між роботодавцем та автором сорту щодо виплати справедливої винагороди.